Бедные и богатые, атеисты, мусульмане и христиане, жители Ганновера, жительницы Восточного Берлина и франконцы — в районах Веддинг и Гезундбруннен бок о бок живут очень разные люди. Но как часто они разговаривают друг с другом? Гражданское торжество, организованное объединениями Kubik e.V. и Brunnenviertel e.V., собрало в День германского единства 50 человек с разным жизненным опытом и взглядами. Останется ли общение, состоявшееся в этот вечер, исключением?
Немцы — множество разных групп
Как возможно совместное проживание в Германии, если неясно, кого именно считать немцами? Если спросить, какое событие стало самым значимым переломным моментом последних сорока лет, единого немецкого ответа не получится. Для многих жителей Восточной Германии одним из самых глубоких потрясений, вероятно, стал политический перелом 1989 года. В Западной Германии воссоединение страны, напротив, гораздо меньше изменило повседневную жизнь людей.
Для немецко-турецкого сообщества тяжёлым потрясением стали поджоги домов в Мёлльне и Золингене в 1992 и 1993 годах. Для многих мусульман теракты 11 сентября 2001 года и последовавшее за ними огульное подозрение в адрес их религии изменили жизнь в Германии. А для людей с низкими доходами серьёзным переломным моментом стали реформы Харца (Hartz IV) начала 2000-х годов.
Согласие интереснее единства
Гражданское торжество, организованное объединениями Kubik e.V. и Brunnenviertel e.V., использовало 3 октября как повод собрать вместе самых разных людей и побудить их к диалогу. Праздник проходил в образовательном центре Eventus Bildung на улице Дианаштрассе в районе Вайдманнслуст. Центральным понятием мероприятия стало согласие (Einigkeit). «В чём могут прийти к согласию все люди в Германии?» — спросил Сюлейман Баг из Kubik e.V.
В районах Веддинг и Гезундбруннен рядом живут люди с самыми разными жизненными укладами, здесь пересекаются различные миры и представления о жизни. Очевидно, что Германия — это множество разных людей, а не нечто единое и однородное. Поэтому организаторы гражданского торжества решили превратить День германского единства (Tag der Deutschen Einheit) в День немецкого согласия (Tag der Deutschen Einigkeit). И поставили вопросительный знак: «День немецкого согласия?»
Не готовые ответы, а новые перспективы
Целью гражданского торжества было не предложить готовые ответы, а создать пространство для диалога. Три докладчицы открыли мероприятие 3 октября, поделившись собственными взглядами.
Пасторка Евангелической общины Гезундбруннена Франциска Пих рассказала о том, как формируются группы и как они влияют на наше представление о самих себе. После проповедей она постоянно наблюдает, как люди объединяются в небольшие группы. Группы важны для человека — и порой мы даже не замечаем, что нас самих причисляют к определённой группе.
Она испытала это на себе, когда переехала из Вестфалии в Бранденбург и неожиданно для себя стала восприниматься окружающими как жительница Западной Германии.
Социолог и исполнительный директор Ассоциации общественной активности VGE e.V. Хилал Акдениз выступила с политической речью с точки зрения мигрантов. В детстве она видела по телевизору, как рушатся стены, а теперь, уже будучи взрослой, наблюдает, как возводятся новые стены исключения и изоляции.
Она рассказала о том, каково это — иметь немецкую биографию, но при этом не восприниматься как человек, безусловно принадлежащий к немецкому обществу. Хилал Акдениз родилась в Аугсбурге. Когда ей говорят, чтобы она «возвращалась домой», она задаётся вопросом: куда именно? Она может вернуться только в Аугсбург — но очевидно, что собеседники имеют в виду совсем другое место. А куда должны отправиться её дети, которые уже относятся к четвёртому поколению? Мигранты и ислам являются частью Германии — таков был её решительный призыв.
Ирина Кольметц из общественного сада Himmelbeet поделилась личными воспоминаниями о переломных событиях 1989–1990 годов. Она родом из ГДР и не хотела объединения Германии в той форме, в которой оно в итоге состоялось. Она могла бы представить себе объединение с Чехословакией, поскольку у неё были связи с этой страной. С Западом и капиталистической системой её ничего не связывало.
Долгое время она мечтала о совместной работе на равных. В проекте Himmelbeet она наконец нашла именно такую форму: здесь работают коллективно, без иерархии. Принимать множество различных точек зрения порой непросто, но одновременно это очень обогащает. При этом не имеет значения, откуда человек родом. То, что сама Ирина родом из ГДР, в Himmelbeet попросту не играет никакой роли.
Незнакомцы говорят о родине и принадлежности
Главной частью гражданского торжества стали тематические дискуссионные столы. В смешанных группах гости обсуждали такие темы, как счастье, родина и чувство принадлежности. Большинство присутствующих до этого не были знакомы друг с другом. За каждым столом был ведущий, который модерировал беседу.
Участники быстро начали делиться собственным опытом. В зале стоял оживлённый гул голосов. На обсуждения отводилось полчаса, но некоторым хотелось бы продолжить разговор и дольше.
Особенность этого праздничного мероприятия заключалась в том, что не знаменитости обращались к публике с трибуны, а сами гости разговаривали друг с другом. Лаконичная формула вечера звучала так: «Государственному акту нужен гражданский акт».
После тематических дискуссионных столов вечер далеко не закончился. Гостей ждал богатый шведский стол, за которым все вместе ели и праздновали. Многие беседы продолжались. Гости садились рядом и знакомились друг с другом.
Это был праздник с музыкой в красивом зале. Но одновременно это было мероприятие, побуждавшее задуматься о единстве и согласии, об общности, гражданской солидарности и сплочённости в многообразии.
Впервые отпраздновали 3 октября
«Я никогда особо не задумывался о 3 октября» — эта фраза неоднократно звучала на гражданском торжестве. Некоторые гости рассказывали, что раньше никогда не отмечали День германского единства. Но в этот вечер всё было иначе.
По сравнению с другими странами национальный праздник в Германии имеет довольно сдержанное значение. Этот день появился как повод отметить окончание послевоенного разделения Германии. Но кто сегодня празднует это событие? Кто ещё отмечает его? В других странах общественные торжества гораздо естественнее воспринимаются как часть национального праздника. В Германии же для многих День единства — прежде всего просто выходной день.
Этот вечер показал, что национальный праздник можно воспринимать совершенно иначе. Искра может даже передаться другим. В исключительно положительных отзывах на стенде обратной связи особенно подчёркивалось, что именно общение с другими людьми превратило этот день в настоящий праздник.
Ukrainisch:
Що залишилося після 3 жовтня
Андрій Шнелль
Матеріал підготовлено за підтримки Сенату Берліна з питань культури та суспільної згуртованості.
Згода цікавіша за єдність
Уже понад 30 років 3 жовтня Німеччина відзначає День німецької єдності. Але що насправді означає ця дата для людей, які живуть у країні? Яке значення вона має сьогодні — для тих, хто пережив політичний перелом 1989 року, і для тих, хто приїхав до Німеччини пізніше?
У Берліні відбулося святкування, яке запропонувало поглянути на цей день інакше. У центрі уваги були не урочисті промови політиків, а особисті історії, різні погляди та запитання, які стосуються всіх нас.
Згода цікавіша за єдність. На перший погляд, це може здатися суперечливим. Адже 3 жовтня символізує об’єднання Німеччини. Проте єдність не означає, що всі повинні думати однаково. Справжня згода виникає тоді, коли люди з різним досвідом можуть слухати одне одного, сперечатися та шукати спільні рішення.
Особисті історії замість готових відповідей
Учасники заходу ділилися власним досвідом, розповідали про належність до суспільства, відчуття дому та значення єдності й згоди в повсякденному житті.
Для одних 3 жовтня — це спогади про історичні зміни, які докорінно змінили їхнє життя. Для інших ця дата пов’язана з історією країни, до якої вони переїхали й у якій будують своє майбутнє.
Такі розмови показують, що спільна ідентичність не виникає сама собою. Вона формується завдяки зустрічам, взаємному інтересу та готовності приймати різний досвід.
Коли власний досвід стає спільним
Історії людей, які виросли в різних країнах і культурних середовищах, допомагають побачити знайомі події під іншим кутом. Те, що для однієї людини є очевидним, для іншої може бути незрозумілим або мати зовсім інше значення.
Саме в цьому полягає цінність діалогу: не в тому, щоб усі дійшли однакових висновків, а в тому, щоб краще зрозуміти одне одного.
Це особливо важливо в суспільстві, де люди мають різне походження, релігію та життєвий досвід. Замість того щоб зводити людину до її походження чи переконань, варто дати їй можливість розповісти власну історію.
Згуртованість у різноманітті
Єдність не означає одноманітності. Навпаки, суспільство стає сильнішим, коли різні голоси можуть бути почуті, а відмінності не стають приводом для виключення.
Це стосується й людей із міграційним досвідом, які нерідко стикаються з упередженнями та огульною підозрою щодо їхньої релігії. Водночас їхні історії, знання й досвід можуть збагачувати суспільство.
Ми згодні в тому, що єдність живе завдяки різноманіттю. Ця думка не заперечує відмінностей, а наголошує на необхідності створювати простір, у якому люди можуть зустрічатися на рівних.
Коли мури руйнуються, не варто зводити нові
Історія Німеччини нагадує, що мури можуть розділяти не лише міста й країни, а й людей. Падіння Берлінського муру стало символом подолання розділення. Однак фізичні мури можуть зникнути, тоді як у свідомості людей залишаються бар’єри — через походження, релігію, мову чи соціальний статус.
Тому важливо не допустити, щоб на місці старих мурів виростали нові. Для цього потрібні не лише політичні рішення, а й щоденні зусилля: розмови, зустрічі та готовність бачити в іншій людині не представника певної групи, а особистість.
Хочемо ще
Захід показав, наскільки важливими можуть бути зустрічі, на яких люди з різним досвідом спілкуються на рівних. Учасники мали змогу поділитися думками, поставити запитання та почути історії, з якими раніше не стикалися.
Дошка відгуків дала можливість залишити власні враження й побажання. Відгуки були без винятку позитивними. Багато учасників висловили бажання, щоб подібних зустрічей відбувалося більше.
Такі заходи не дають готових відповідей на складні суспільні питання. Натомість вони відкривають простір для різних поглядів і допомагають побачити, що спільне майбутнє починається з готовності слухати одне одного.
Не лише дата в календарі
3 жовтня — це більше, ніж державне свято. Це нагода замислитися над тим, що об’єднує людей і що, навпаки, віддаляє їх одне від одного.
Єдність не можна просто проголосити. Вона потребує довіри, взаємної поваги та готовності приймати відмінності. Згода не означає відсутності суперечок — вона означає здатність залишатися в діалозі навіть тоді, коли погляди різняться.
Можливо, саме в цьому й полягає найважливіший урок 3 жовтня: суспільство стає сильнішим не тоді, коли всі однакові, а тоді, коли різні люди знаходять спосіб жити разом.
Примітка редакції: Андрій Шнелль — автор матеріалу.
оригинальный текст: https://brunnenmagazin.de/3-oktober-festakt-einigkeit/